Лікування шизофренії
Термін шизофренія звучить як важке ендогенно-процесуальне психічне захворювання, яке супроводжується гострими поліморфними психотическими епізодами, а також наростанням дефіцитарною симптоматики і соціально-трудової дезадаптації в період між нападами.
Для того щоб зрозуміти, що являє собою цей складний кризовий і вельми багатогранний захворювання необхідно розібратися в кількох поняттях, які прозвучали вище. Під ендогенної мається на увазі наявність в психіці і нервовій системі людини якогось аномального, хворобливого (патологічного) процесу, який призводить до розвитку і прогресування захворювання. При цьому виключається можлива екзогенна (зовнішня) причина (вживання ПАР, токсичні, інфекційні ураження і т.д.) психотичного стану.
Процесуальність означає, буквально, наявність процесу розвитку захворювання. Іншими словами шизофренія – це не спалах неадекватної поведінки, яка трапляється раптово і проходить без видимого сліду для психіки людини. Це періодичні поліморфні психотичні стани, які призводять до наростання дефіцитарною симптоматики і дезадаптації в період між нападами.
Дефіцитарна симптоматика, також відома як “дефект” є, мабуть, найстрашнішою в цьому захворюванні. Самі виражені, барвисті і бурхливі психотичні епізоди є всього лише епізодами, які на сучасному етапі розвитку медицини досить успішно купіруються (хоча це і може займати певний час). Але кожен подібний епізод або відсутність підтримуючого лікування в період ремісії призводить до наростання апатії, безініціативності, зниження вольових спонукань, емоційної холодності і монотонності. Внаслідок цього людина втрачає бажання і можливість ходити на роботу, спілкуватися з людьми, коло інтересів і знайомств з роками звужується і в результаті людина може стати інвалідом (шизофренія – одне з захворювань за яким встановлюється група інвалідності від III і аж до I, коли людина не здатний за собою доглядати).
Єдиною можливістю для існування буде регулярна допомога і нагляд рідних або систематичне перебування в психіатричній лікарні. Однак, на щастя, все далеко не завжди закінчується настільки плачевно. При своєчасній діагностиці, початку специфічного лікування і продовження іншого в якості підтримуючого етапу терапії сучасна медицина дозволяє успішно контролювати це захворювання і дає можливість людині повернутися до нормального успішному способу життя. Далі Ви зможете прочитати про основні симптоми і методи лікування даного захворювання.
Зміст
- Основні причини виникнення шизофренії
- Шизофренія у спадок – чи передається?
- Медична класифікація (види і типи) шизофренії
- Види шизофренії
- Типи перебігу
- Основні симптоми і ознаки шизофренії
- Відмінності в прояві симптомів шизофренії у чоловіків і жінок
- Стадії шизофренії
- Напади шизофренії
- Лікування шизофренії у Львові
- Лікування в стаціонарі передбачає кілька важливих компонентів
- Вартість лікування психіатрії у Львові
Виїзд на Дім та Трансфер
Виїзд по Львову та Львівській області
Клініка Високого Рівня
За час роботи ми залучили найкращих фахівців
Анонімно та Конфіденційно
Ніхто не дізнається, що Ви проходите курс лікування
Основні причини виникнення шизофренії
На жаль для сучасної науки залишаються загадкою справжні причини шизофренії. Шизофренія вважається мультифакторна захворюванням, іншими словами є безліч відомих і невідомих чинників які можуть впливати на виникнення і перебіг захворювання (забрудненість зовнішнього середовища, психологічні травми і тривалі стресові періоди, спадкова схильність, низька соціальна активність, вживання ПАР і т.д.).
Однак виділити серед них один або хоча-б кілька основних не представляється можливим. Механізмом виникнення симптоматики вважається дисбаланс обміну нейромедіаторів дофаміну і в меншій мірі серотоніну в головному мозку (і як наслідок лікування спрямоване на контроль цих процесів), але це всього лише пояснення виникнення симптоматики, а не безпосередня причина захворювання.
Шизофренія у спадок – чи передається?
Сучасні дослідження показують, що у людей чиї кровні родичі страждали психічними захворюваннями (в т.ч. на шизофренію) ймовірність захворіти статистично вище. Однак ця ймовірність далеко не 100%, а значно менше (дані різних досліджень відрізняються). Більш того, вважається, що немає “гена шизофренії”, а є сукупність різних генетичних факторів, які можуть підвищувати ймовірність виникнення захворювання. Тому часто відстежити «звідки ж це все пішло» неможливо і недоцільно, оскільки ніяк не впливає на характер лікування, а передача подібних генів можлива аж до семи поколінь.
Головне, що важливо розуміти це те, що діагноз “шизофренія” не є приводом щоб відмовитися від перспективи мати дітей. З іншого боку це означає, що навіть у здорових батьків дитина може захворіти на шизофренію, так як хвороба не робить відмінностей між добробутом, статусом і успішністю.
Медична класифікація (види і типи) шизофренії
Шизофренія розділяється на кілька видів залежно від переважної симптоматики, а також на кілька типів залежно від характеру перебігу. Однак варто пам’ятати, що цей поділ носить досить умовний характер і часто не має істотного впливу на підбір лікування. У сучасних класифікаціях психічних хвороб пропонують взагалі відмовитися від поділу шизофренії на види, так як це не має істотного значення.
Перед загальною класифікацією варто окремо виділити такий діагноз як “шизотипическое розлад” . Раніше воно мало назву “уповільнена шизофренія” , проте потім від нього відмовилися. Характеризується шизотипическое розлад м’якістю протікання, малою схильністю до психотичних епізодах і часто позитивним прогнозом в зв’язку з мало вираженим наростанням дефіцитарною симптоматики.
Види шизофренії:
Параноїдна – характеризується переважанням “параноїчної” або ж божевільною симптоматики, яка може супроводжуватися галюцинаторно переживаннями у вигляді відомих в суспільстві “голосів”, а також тривогою, збудженням, безсонням, неадекватними висловлюваннями і поведінкою.
Кататонічна – характеризується наявністю рухової загальмованості аж до ступору (людина може годинами або днями перебувати в одноманітною, здавалося б фантастично незручною або химерною позі, не реагувати на звернену мову, відмовлятися від їжі), зі спонтанним раптовим переходом в безглузде, нецілеспрямовану рухове збудження з можливим агресивною поведінкою .
Гебефренічна – характеризується переважанням безглуздого, грубого, неадекватного, майже дитячої поведінки. Часто супроводжується сексуальної расторможенностью. Щодо погано піддається медикаментозному лікуванню.
Проста – мабуть, самий підступний вид. Характеризується відсутністю психотичних епізодів, захворювання починається поступово і відразу з формування дефіцитарною симптоматики. Підступність в тому, що сама людина і навколишні помічають ознаки захворювання тоді, коли процес зайшов вже досить далеко.
Типи перебігу
Безперервний – характеризується частими психотичними епізодами з практично відсутніми періодами ремісії, швидким наростанням дефіцитарною симптоматики.
Епізодичний або рекурентний – характеризується епізодичними психотичними станами з тривалими періодами ремісії і часто відсутністю наростання дефіцитарною симптоматики.
Приступообразно-проградієнтного (шубообразная (від слова шуб – удар на німецькому)) – займає проміжне положення між вищеописаними типами перебігу.
Безкоштовна Консультація
Ви можете зателефонувати або замовити безкоштовну консультацію
Кваліфіковані Спеціалісти
За час роботи ми залучили найкращих фахівців
Анонімно та Конфіденційно
Ніхто не дізнається, що Ви проходите курс лікування
Основні симптоми і ознаки шизофренії
Найчастіше для шизофренії властивий продромальний або ж інкубаційний період який може тривати від декількох тижнів до декількох років і при цьому не супроводжується характерними для шизофренії симптомами, проте в цей період можна помітити деякі особливості. Далі ми детально розглянемо ці особливості, проте варто пам’ятати, що наявність одного або навіть декількох таких ознак ще не свідчить про наявність шизофренії, а є лише приводом з профілактичною метою звернутися до фахівця.
Перші ознаки захворювання можуть виникати за кілька тижнів або років (в середньому 2-3 роки) до повноцінного дебюту захворювання. До цих ознак відносяться:
- Надцінні ідеї і захоплення – людина починає приділяти багато уваги містичним, релігійним і філософським міркуванням, течіям, аж до “фанатизму”. Це також називають метафізичної або філософської інтоксикацією.
- Зниження здатності до продуктивної діяльності (роботі, навчанні) – проявляється у вигляді зниження мотивації до діяльності, пошуку ефемерного сенсу в тому, що відбувається, загальне зниження активності.
- Зміни рис особистості – риси характеру людини можуть почати змінюватися без видимих причин.
- Зниження загальної активності, потреби в спілкуванні, тяга до самотності.
- Дивності в поведінці.
Наявність одного або декількох подібних ознак ще не означає наявність захворювання. Особливо якщо подібні симптоми виникають в підлітковому періоді, який є складним у всіх сенсах слова, що істотно ускладнює діагностику захворювання.
Безпосередньо симптоми шизофренії поділяють на позитивні (продуктивні) і негативні (дефіцітарние). Розглянемо їх докладніше.
Окремо виділяються розлади мислення. Характерні для спектра шизофренічних захворювань і проявляються втратою цілеспрямованості, послідовності логічності розумової діяльності. Подібні порушення мислення називаються формальними, так як вони стосуються не змісту думок, а самого розумового процесу. Перш за все, це торкається логічний зв’язок між думками, крім того, зникає образність мислення, переважає схильність до абстракції і символіці, спостерігаються обриви думок, загальне збіднення мислення або його незвичайність зі своєрідністю асоціацій, аж до безглуздих. На пізніх етапах хвороби зв’язок між думками втрачається навіть в межах однієї фрази. Це проявляється в розірваності мови, яка перетворюється в сумбурний набір уривків фраз, абсолютно не пов’язаних між собою.
У більш легких випадках спостерігається позбавлений логіки перехід від однієї думки до іншої ( “зісковзування”) , чого сам хворий не помічає. Порушення мислення виражаються також в появі нових чудернацьких слів, зрозумілих тільки самому хворому ( «неологізми»), в безплідних міркуваннях на абстрактні теми, в мудруванні ( «резонерстві») і в розладі процесу узагальнення, який ґрунтується на несуттєвих ознаках . Крім того, зустрічаються такі порушення, як некерований потік або два паралельно поточних потоку думок.
Слід підкреслити, що формально рівень інтелекту (IQ) у осіб, які страждають захворюваннями шизофренічного спектра, лише незначно відрізняється від рівня IQ здорових, тобто інтелектуальне функціонування при даної хвороби залишається тривалий час досить збереженим, на противагу специфічним пошкоджень когнітивних функцій, таких як увага, здатність планувати свої дії і т.д.
Рідше у хворих страждає можливість вирішення завдань і проблем, які потребують залучення нових знань. Хворі підбирають слова по їх формальними ознаками, не піклуючись при цьому про сенс фрази, пропускають одне питання, але відповідають на інший. Деякі розлади мислення з’являються тільки в період загострення (психозу) і зникають при стабілізації стану. Інші ж, більш стійкі, зберігаються і в ремісії, створюючи т.зв. когнітивний дефіцит.
Позитивний (продуктивний) коло розладів: придбані в процесі хвороби патологічні ознаки або симптоми як би додаються до стану психіки пацієнта, який був до хвороби. До них можна віднести:
Параноїдний синдром (параноид) – характеризується наявністю божевільною симптоматики (маячних ідей). Маячні ідеї умовно поділяються на кілька типів: ідеї відносини, переслідування (в суспільстві відомі як “манія переслідування”), отруєння, особливого значення, впливу, управління. При цьому зміст цих ідей може бути вельми індивідуальним і барвистим. Хтось вважає, що за ним стежать спецслужби, хтось, що далекі родичі і сусіди.
Сам зміст цих ідей не впливає на характер лікування. Однак зміст цих ідей може впливати на небезпеку стану для людини і оточуючих. Наприклад якщо людина вважає, що його їжу отруюють, то він, відповідно до своєї внутрішньої болючою логіці, може цілком відмовитися від прийому їжі. У той же час якщо людина вважає, що хтось із його оточення робить ці дії цілком логічним може здатися з’ясувати стосунки з “кривдником”, що може закінчуватися конфліктами, агресією і безліччю неадекватних заяв в поліцію. Людина далеко не завжди висловлює подібні переживання вголос, проте наявність подібних ідей можна припустити по бредовому поведінки . Різкий відмова від їжі, спілкування з певними близькими, пошук в житло прослуховуючої апаратури, пошук уявних переслідувачів (постійні виглядиванія в вікна, вічко дверей), захисні дії (завішування вікон, баррікадірованіе дверей). Бред може також носити ипохондрический характер (неадекватна інтерпретація відчуттів в тілі, впевненість в наявності серйозних і рідкісних захворювань і комбінації оних).
Однією з основних характеристик божевільних ідей є неможливість раціональним чи логічним способом переконати людину в неадекватності переживань. Більш того, подібні спроби можуть супроводжуватися різкою дратівливістю, конфліктністю, агресивними реакціями.
Галюцинаторний синдром (галюциноз) – наявність у людини псевдогалюцинацій (на відміну від справжніх галюцинацій людина чує або відчуваємо галюцинації в своєму тілі і особливо голові). Найчастіше представлені поодинокими або множинними голосами знайомих і незнайомих людей в голові. Галюцинації можуть носити періодичний або постійний характер. Інтенсивність або сила галюцинацій теж можуть відрізнятися від ледь чутних і практично не впливають на стан пацієнта до оглушливих при яких людина може впасти в галлюцинаторний ступор і не реагувати на зовнішні подразники.
Зміст цих “голосів” як і в випадку з маячними ідеями може бути вельми індивідуальним, однак в загальному їх поділяють на кілька видів. Коментовані – як і випливає з назви коментують дії і думки людини, можуть носити як позитивний характер (жартувати, хвалити), так і різко негативний (лаяти, принижувати).
Радять – пропонують людині здійснювати ті чи інші дії, продуктивні або непродуктивні.
Імперативні – на відміну від попереднього виду голоси наказують вчиняти певні дії, при цьому опиратися їм вкрай складно, часом неможливо. Імперативні галюцинації можуть носити як нейтральний характер, так і змушувати людину заподіювати шкоду оточуючим і собі, здійснювати суїцидальні дії.
Галюцинаторна симптоматика далеко не завжди виявляється “голосами”, часто це буває у вигляді відчуттів в тілі, відчуття що тілом або психікою людини керують сторонні сили.
Інтерпретація людиною галюцинаторних переживань теж може бути найрізноманітнішою: деякі вважають, що відчуття є наслідком опромінення електромагнітними променями, впливом апаратури спецслужб, впливом Бога або Диявола. Також пацієнта можуть супроводжувати відчуття “відкритості” своїх думок для оточуючих, а також віра в можливість чути і впливати на думки оточуючих людей.
Як і у випадку з маячними ідеями людина далеко не завжди висловлює свої переживання вголос, проте їх наявність можна припустити по незвичайного поводження. Пацієнт може ні з того ні з сього розсміятися, говорити сам з собою або звертатися до уявного співрозмовника, прислухатися до чогось, озиратися, закривати вуха і голосно вмикати музику щоб закритися від цих переживань.
До негативного (дефицитного) кола відносяться обумовлене болючим процесом “випадання” потужних пластів психіки, що виражається в зміні характеру і особистісних властивостей внаслідок ослаблення інтегративної діяльності центральної нервової системи. Пацієнти при цьому стають млявими, малоініціативними, пасивними ( “зниження енергетичного тонусу”), у них зникають бажання, спонукання, прагнення, наростає емоційний дефіцит, з’являється відгороджена від оточуючих, уникнення будь-яких було соціальних контактів. Чуйність, душевність, делікатність замінюються в цих випадках дратівливістю, грубістю, нелагідність, агресивністю. Крім того, в більш важких випадках у хворих з’являються згадані вище розлади мислення, яке стає не цілеспрямовано, аморфним, беззмістовним. Пацієнти можуть настільки втрачати колишні трудові навички, що їм доводиться оформляти групу інвалідності.
Відмінності в прояві симптомів шизофренії у чоловіків і жінок
Істотних відмінностей прояву симптомів шизофренії у чоловіків і жінок не відзначається. Чоловіки більш схильні до агресивних тенденцій і дій, жінки схильні до демонстративного поведінки, однак з огляду на високу індивідуальність в проявах захворювання ці особливості є вкрай відносними. Вважається, що шизофренія у жінок протікає більш сприятливо, але це не має істотного значення в порівнянні з своєчасною діагностикою і наданням кваліфікованої медичної допомоги.
Стадії шизофренії
Виділяють продромальную (инкубационную стадію) (від декількох тижнів до 2-3-х років) коли відсутня явна симптоматика, але відзначаються особливості поведінки описані вище. Найчастіше закінчується виникненням психозу або так званим “дебютом” захворювання коли вперше проявляються безглузда і галлюцинаторная симптоматика описана вище.
Стадія “загострення” або психотичні стани. Може починатися як раптово і бурхливо протягом декількох днів, так і в перебігу декількох тижнів або місяців з поступовим наростанням симптоматики. Дуже часто першим тривожним сигналом є порушення сну, хоча і носить неспецифічний характер. Психотичні стани (психоз) може тривати від кількох днів до кількох місяців в залежності від індивідуальних особливостей людини, тяжкості захворювання та наявності або відсутності медичної допомоги. Психотичні стани може редукувати (пройти) і без медичного втручання (спонтанна біологічна ремісія), проте часто переходить у хронічний психоз який важко піддається лікуванню і дуже негативно впливає на прогноз. У цій стадії використовуються методи активного лікування.
Ремісія – це стадія при якій відсутні або мінімально проявляються симптоми шизофренії. При виконанні рекомендацій фахівців і наявності підтримуючого лікування цілком можливе повернення людини до свого звичного способу життя, соціальної і трудової активності. Якість і тривалість ремісії залежить від напряму від лікування загострення (психотичного стану) і підтримує етапу лікування. Підтримуючу терапію не призначається на кілька місяців вперед, а має контролюватися в залежності від стану пацієнта. При цьому важливими є два фактори:
- Лікування повинно бути достатнім щоб підтримувати людину в нормальному стані;
- Лікування не повинно заважати людині вести звичайний спосіб життя і створювати надмірного дискомфорту.
Напади шизофренії
Нападом шизофренії (“загостренням”) є психотичні стани (психоз), яке супроводжується появою або посиленням (в разі якщо в стані ремісії добитися повної редукції симптоматики не вдається) позитивної (продуктивної) симптоматики. Перший психотичний епізод в житті людини також називають дебютом захворювання.
Прояви психозу дуже індивідуальні як між пацієнтами, так і в рамках одного процесу. Психоз може виникати як різко, буквально протягом декількох днів, так і наростати поступово, протягом декількох тижнів і місяців. Дуже важливим є відстеження пацієнтом власного стану, так як часто коли оточуючі помічають неадекватність в поведінці хвороблива симптоматика вже присутній деякий час. Чим раніше людина звертається за допомогою з симптомами погіршення стану – тим швидше і ефективніше вдається впоратися з ситуацією. Найчастіше одним з перших тривожних ознакою погіршення стану є погіршення сну, наростання замкнутості, тривоги. Згодом до цього приєднується безглузда і галлюцинаторная симптоматика. Чим більше вираженість симптоматики, тим менше людина здатна контролювати свою поведінку і тим більша ймовірність, що він переступить умовну “грань”, після якої втратить останню зв’язок з реальністю і з головою порине у вир хворобливих переживань.
У зв’язку з перекручуванням сприйняття і розумових процесів людина може здійснювати найрізноманітніші неадекватні і в тому числі агресивні дії, адже згідно з його внутрішньої, болючою логіці (паралогіке) ці дії є абсолютно раціональними. Часом пацієнти під впливом захворювання можуть скоювати злочини, заподіювати шкоду майну, собі і оточуючим. Частою помилкою близьких в таких ситуаціях є спроби переконати хворого в його хворобливих переживаннях. Як було зазначено вище, однією з характеристик примарної ідеї є неможливість раціонально або логічно переконати людину. Спроби продемонструвати хибність переживань також закінчуються фіаско.
Наприклад хворий стверджує, що за вхідними дверима ховаються бандити, які хочуть його вбити. При демонстрації, що за дверима нікого немає людина починає стверджувати, що переслідувачі просто сховалися за рогом. Коли і за кутом нікого не виявляється виявляється, що вони вже на даху або чекають за дверима під’їзду і т.д. Подібні спроби і сам факт сумніву в реальності переживань хворого можуть викликати роздратування, злість, конфліктність. На противагу до цього також не можна “включатися” в хворобливі переживання, підтверджувати їх, заохочувати, брати активну участь. З огляду на непередбачуваність і нелогічність умовиводів близькі намагаються допомогти таким чином можуть бути залучені в божевільну структуру і як наслідок хворий може здійснювати по відношенню до них вербальні і фізичні агресивні дії (вимагати і вибивати зізнання в змові, зраді і т.д.).
Що ж робити в цій ситуації? Намагатися вести себе як можна більш нейтрально, постаратися заспокоїти, умовляти звернутися до фахівця. На жаль далеко не завжди обов’язково включатися в божевільну симптоматику щоб стати її частиною. Одним з найважчих психологічних обставин для близьких є те, що вони для хворого стають найстрашнішими ворогами. У цій ситуації головне пам’ятати, що це негативний, часом зле і агресивне ставлення не походить від особистості хворого, а є болючою симптоматикою (хоча психологічної травми повністю все одно не уникнути).
Психотичні стани передбачає активне, часто, стаціонарне лікування. Дуже часто пов’язане з частковим або повним відсутністю критики пацієнта до свого стану, що ускладнює звернення до фахівця і тим більше госпіталізацію. “Я ж здоровий. Вам потрібно – ви і лікуєтеся!”
Лікування шизофренії у Львові
Завдяки розвитку медицини був досягнутий істотний прогрес у лікуванні шизофренії і психічних розладів в цілому. Перший препарат і перший нейролептик для лікування з’явився в 50-х роках ХХ століття, це був хлорпромазин або відомий в наших краях Аминазин. Цей препарат вперше дав можливість психіатрії не тільки обмежувати свободу пацієнта в очікуванні спонтанного поліпшення стану, а й впливати безпосередньо на перебіг захворювання. Цей препарат морально і буквально застарів, проте і досі займає свою нішу не тільки в лікуванні психічних розладів, а й інших невідкладних станів. Іншим, мабуть набагато більш відомим препаратом є Галоперидол. Про це препараті існує багато страшилок і міфів (не всі з них є безпідставними), але він до цих пір є одним з найбільш ефективних препаратів для лікування гострих психотичних станів.
Фармацевтика далеко зробила крок з тих пір. Було синтезовано величезну кількість найрізноманітніших за своїми властивостями і характеристиками нейролептиків. Всі вони займають певну нішу або, іншими словами, є ключами для відкриття замку психічного розладу.
У наслідку високої індивідуальності людей не тільки в особистісному і характерологическом, а й в біохімічному сенсі завданням психіатра є підбір “того самого ключа”. Ускладнює завдання і те, що нейролептики мають спектром специфічних побічних дій. При цьому побічні дії не є алергічними реакціями і для того, щоб передбачити виникнення побічних дій неможливо зробити шкірну алергопробу (як наприклад з антибіотиками).
До цих побічних дій відносяться нейролептический або екстрапірамідний синдром, акатизія, паркінсонізм. Виявляються вони в хворобливих м’язових спазмах аж до неможливості здійснювати звичні рухи, треморе, тривозі, непосидючості, неспокійного фізичного відчуття в тілі і особливо в ногах.
Частота виникнення цих побічних дій порівняно невелика і сучасні препарати мають суттєво меншу схильність їх викликати.
На щастя ці побічні дії не мають будь-яких довгограючих наслідків, але припускають скасування препарату і специфічну медикаментозну терапію. Як наслідок, в разі гострої симптоматики і особливо при першій зустрічі людини з подібними медикаментами вкрай бажано, щоб лікування проходило в умовах стаціонару. Так як коли пацієнт перебуває під постійним наглядом фахівців є можливість в максимально стислі терміни усунути побічні дії і підібрати людині альтернативне лікування. У зв’язку з цим в умовах стаціонару найчастіше використовуються препарати короткого періоду дії.
Лікування в стаціонарі передбачає кілька важливих компонентів
Перший компонент: седація. Передбачає використання препаратів заспокійливого характеру так як психотичні розлади можуть супроводжуватися вираженими тривогою, збудженням, безсонням. У слідстві їх дії людина може заспокоїться, нарешті поспати, менш виражені розлади поведінки. Цей компонент дуже важливий і на перших етапах грає провідну роль. Близьких пацієнта дуже часто може лякати цей етап так як він пов’язаний з вираженою сонливістю, загальмованістю, пасивністю. Однак без цього не обійтися, і важливо пам’ятати, що це явище тимчасове і пройде з відміною препаратів без шкоди для психіки і організму в цілому. Іноді зустрічається протилежне ставлення: “йому / їй досить проспатися щоб все пройшло”. Це не вірно, після пробудження симптоматика заграє з новою силою. Для того щоб цього не сталося важливий наступний компонент.
Другий компонент: боротьба з продуктивною симптоматикою. Для цього використовуються нейролептики інцізівним дії. Вони дають порівняно мало седативного ефекту. Їх завдання в тому, щоб виправити біохімічний дисбаланс, який є причиною виникнення марення, галюцинацій, емоційної неадекватності. Цей ефект не є миттєвим, нейролептики потрібно кілька днів щоб повноцінно подіяти. Нерідкі випадки коли після першого прийому стан людини істотно поліпшується, проте не менш рідкісні випадки коли необхідного результат доводиться чекати кілька днів або навіть тижнів. Цей компонент пов’язаний з найбільшою ймовірністю виникнення побічних дій і повинен проходити під суворим контролем фахівця. Препарати які активно використовуються в стаціонарі далеко не завжди переходять на етап підтримуючого лікування, дуже часто для людини підбирається набагато більш м’який і комфортний медикамент.
Третій компонент: загальнозміцнююча терапія і контроль життєвих показників. Психічне захворювання висмоктує величезна кількість ментальних і фізичних сил з організму. Людина виснажується, не може нормально поспати і відновити сили, падає апетит. Тому необхідно заповнити нестачу вітамінів, поживних речовин, рідини.
Четвертий компонент: залучення суміжних фахівців. Перебуваючи в хворобливому стані людина схильна ігнорувати крики про допомогу свого організму. Нерідко спостерігається загострення хронічних соматичних захворювань, придбання нових, в тому числі травм. На щастя в переважній більшості випадків мова не йде про важкі ускладнення або загрожують життю ситуаціях. Однак при наявності проблем і показань лікар-психіатр залучає інших фахівців щоб надати пацієнту цілковиту допомогу.
Завершальним етапом стаціонарного лікування є підбір підтримуючої терапії , яка буде сприяти повному виходу людини з хворобливого стану, підтримувати його в нормі і профілактувати можливі загострення. На відміну від багатьох інших сфер здоров’я в психіатрії за винятком деяких захворювань не можна з метою профілактики раз або два на рік “лягти в лікарню прокапали”. Підтримуюча терапія це процес, який повинен бути нерозривним, інакше це може привести до істотного погіршення стану. Характер підтримуючої терапії можна умовно розділити на два варіанти: прийом медикаментів в таблетованій формі і прийом препаратів-депо.
Депо препарати – це препарати продовженого дії, випускаються у вигляді готових розчинів або суспензій для приготування препарату на місці. Вводиться за допомогою внутрішньом’язової ін’єкції. Діють такі препарати від декількох тижнів до місяця і дозволяють багатьом пацієнтам відмовитися від щоденного прийому таблеток. Дозування регулюється за допомогою частоти ін’єкцій. Перед призначенням подібних медикаментів фахівець повинен максимально переконатися в тому, що людина буде добре їх переносити (всі ці препарати є і в “короткій” формі), оскільки при виникненні побічних дій різко припинити прийом препарату фізично неможливо, необхідно дочекатися його виходу з організму.
Варто також згадати один з найпоширеніших міфів і страхів як пацієнтів, так і їх близьких. Чи не зробить лікування людини “овочем”? Питання звучить настільки часто, що часом виникає бажання пройти курси овочівництва, щоб бути більш компетентним у цьому питанні. Проте питання вельми серйозний і коріння його ростуть ще з часів радянської психіатрії. Під каральної психіатрією мали на увазі приміщення на примусове лікування людей, які не мали скільки-небудь виражених психічних розладів, а були зважаючи на свою публічної позиції або світогляду неугодні владі. Природно при використанні нейролептиків без свідчень не призводить до скільки-небудь позитивного результату, а робить людину пригніченим, пасивним. З позитивних моментів то, що нейролептики не залишають довгограючих наслідків і дають свій ефект (позитивний або негативний) тільки під час їх використання. З цього багато дисидентів і діячі культури після свого примусового “лікування” могли повернутися до звичайного життя і творчості, при цьому все життя відчуваючи над собою Дамоклів меч повторення ситуації.
Друга причина виникнення цього міфу – медикаментозна седація. Дійсно, людина під седацией пасивний, сонливий, фізично ослаблений, малоконтактен. Однак, як було описано вище це необхідно, особливо на перших етапах і седація проходить разом зі скасуванням препаратів. Психіатр, як і будь-який лікар, не зацікавлений нашкодити пацієнту і його кінцевою метою є повернути людину до нормального життя. В якомусь сенсі можна порівняти з операцією – провести без наркозу вкрай проблематично.
Остання причина сумніша і трагічна. Шизофренія страшна не психотическим станом, з ним цілком можна впорається сучасними методами фармакотерапії. Шизофренія страшна дефіцитарною, негативною симптоматикою, описаної вище. З неконтрольованим перебігом і прогресуванням хвороби людина стає все більш замкнутим, падає мотивація, спонукання до дії, ущільнюється емоційний фон, навіть міміка і рухи стають млявими і монотонними. Хворий втрачає можливість проявляти емпатію, соціальну і трудову активність і в результаті стає інвалідом. Іншими словами він перетворюється в того самого “овоча”. Як наслідок, не знаючи специфіки таких захворювань обиватель зауважує просту причинно-наслідковий зв’язок: людина потрапляє в лікарню і виходить звідти “овочем”, значить “овочем” його зробило лікування. При цьому не враховується, що людина потрапила в лікарню тому, що захворів і невідомо як довго він хворів перед тим як почати лікування. Чим довший людина хворіє, тим більша ймовірність, що з відходом психозу залишаться шрами на психіці, впорається з якими дуже складно. Не кажучи вже про те, що при вкрай несприятливому перебігу захворювання елементи дефекту можуть проявитися і після першого психотичного епізоду (на щастя таке буває не часто).
Процес шизофренії можна порівняти зі сходами: кожен психоз – це крок вниз для психіки в цілому. Недарма шизофренію часом називають раком душі, а значить лікування – це хіміотерапія. До появи нейролептиків результат захворювання найчастіше був вельми трагічний – людина гинув від виснаження, голоду і спраги. У якийсь момент дефект психіки ставав настільки глибоким, що хворий міг померти від голоду лежачи на ліжку, при цьому навіть не звертаючи уваги на що стоїть поруч піднос з їжею. Ось що значить стати “овочем” і процес цей остаточний.
Якщо людина потребує стаціонарного лікування в Києві – вибір не великий. Звичайні соматичні лікарні не беруться лікувати людину з психічним захворюванням (і правильно роблять, так там немає відповідних умов). Якщо говорити про державні закладах, то це відома лікарня ім. Павлова (зараз називається по-іншому) або перша обласна психіатрична лікарня в с. Глеваха під Києвом. Фахівці там працюють хороші, та й більшість приватних психіатрів вийшли звідти. Однак умови перебування часто залишають бажати кращого, медикаментозне забезпечення в останні місяці теж сильно страждає (на відміну від ситуації ще рік тому більшість медикаментів доводиться купувати родичам пацієнтів через зміни у фінансуванні), не кажучи вже про те, що це зв’язок зі складною і громіздкою бюрократичною машиною держави.
На щастя в останні роки з’явилися приватні варіанти. Область приватної психіатричної допомоги ще досить молода, але вже демонструє успіхи і результати. Це не означає, що приватної психіатрії ніколи раніше не існувало. Попит народжує пропозицію. Однак найчастіше це була допомога в кустарних умовах, наприклад, реабілітаційних центрах для залежних з відповідними результатами (втім, не завжди). На даний момент ліцензією і акредитацією для надання комплексної та стаціонарної психіатричної допомоги є центр відновлювальної допомоги “Сучасна Психіатрія”, де можна отримати весь спектр послуг від стаціонарного лікування до амбулаторного супроводу в подальшому.
Безкоштовна Консультація
Ви можете зателефонувати або замовити безкоштовну консультацію
Кваліфіковані Спеціалісти
За час роботи ми залучили найкращих фахівців
Анонімно та Конфіденційно
Ніхто не дізнається, що Ви проходите курс лікування
